П`ятниця, 21.07.2017, 17:32
Вітаю Вас Гість | RSS

Старосанжарська ЗОШ імені Оксани Мешко

Гаряча лінія
Національна дитяча гаряча лінія
Форма входу
Календар
«  Липень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Шкільна бібліотека

«Бібліотека - це той храм, де завжди народжується і зберігається  духовність »

В.О.Сухомлинський

Сутність інформаційної діяльності бібліотеки полягає в тому, щоб довести до читача  всю ту інформацію, якою шкільна бібліотека володіє.

Назва навчального закладу – Старосанжарська ЗОШ І-ІІІ ступенів  імені Оксани Мешко

Почтова адреса – 39313, Полтавська область, Новосанжарський район, с. Старі Санжари 

Е-mail - stsanzosh2015@gmail.com

Сайт школи - http://sanjarizosh.ucoz.ua/

Учасник проекту – Бічуріна Лариса Миколаївна 

Посада – шкільний бібліотекар

 

 

 

Мета проекту:

1. Створення сприятливих та комфортних умов для організації навчально-виховного процесу.

2. Повноцінне задоволення потреб учасників навчально-виховного процесу в навчальній, довідковій та науково-популярній літературі, забезпечення її розмаїття.

3. Своєчасне надання учням та вчителям доступу до потрібної інформації, удосконалення досвіду під час аналізу інформаційних потреб, задоволення освітніх, індивідуальних запитів та інтересів.

4. Проведення заходів із залученням літератури, що сприяє забезпеченню життєвого досвіду учнів.

5. Допомога учителям та учням в ознайомленні з найкращими друкованими матеріалами з усіх галузей знань.

6. Співпраця з учителями у формуванні системного підходу до роботи з інформацією щодо їхніх предметів.

Сьогодні бібліотека - це довідково-інформаційний центр школи

1. Кількість читачів – 128

Вителів – 18
Учнів – 100
Батьків - 10

2. Загальний фонд – 16793

Навчальної літератури – 5215
Основних підручників – 935
Художня література – 11263
Методична література - 412

3. Періодичні видання – 11

“Інформаційний збірник”;
“Управління школою”;
“Завуч школи”;
“Шкільна бібліотека”;
“Позакласний час”;
“Розкажи онуку”;
“Все для вчителя”;
“Зоря Полтавщини”;
“Світлиця”,
"Освіта України",
"Директор школи",
"Світлиця".

4. Матеріально-технічне забезпечення

Площа приміщення – 18 м.кв.
Інвентарна книга – 8
Сумарна книга – 1
Реєстраційні зошити – 13
Книга накладної документації - 1
Комп'ютер - 1
Принтер - 1
Сканер - 1
Стелажі – 9
Столи – 2
Стільці – 4

Організація напрямів роботи бібліотеки

1. Робота з бібліотечним фондом;
2. Вивчення інформаційних потреб та запитів читачів;
3. Повноцінне інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу;
4. Виховання культури читання;
5. Залучення до читання та розвиток читацької компетентності школярів;
6. Популяризація літератури.
 
Робота з учнівським колективом
1. Задоволення потреб і запитів учнів;
2. Аналіз учнівських формулярів;
3. Інформаційні куточки;
4. Виставки-перегляди;
5. Інформаційна підтримка  предметних тижнів;
6. Тижні дитячого читання;
7. Бібліотечні уроки.

ТИЖДЕНЬ ДИТЯЧОЇ КНИГИ 21.04 - 25.04.2016 року

Захід

Дата

Місце проведення

1

Відкриття тижня. «Роль книги в житті людини".

"Возьмите в руки книги, дети"

21.04

Лінійка 1-11 класи

2

«Живи, книго!», перевірка підручників.

21-25.04

1-11 класи

3

Бібліотечний урок "Книга від А до Я".

"Как играть в книгу".

22.04

1-2 класи

4

Бібліотечний урок "Структура книги".

"Гришкини книжки"

23.04

3-4 класи

5

Бібліотечний урок "Історія книги", "Кирило і Міфодій"

24.04

5-8 класи

6

Бібліотечний урок "Первопечатник Гутенберг", "Як твориться книга".

25.04

9-11 класи

7

«Великі – про книгу».

25.04

11 клас, ШПС

8

Підбиття підсумків Операції "Живи, книго!"

25.04

Бічуріна Л.М.

9

Закриття тижня дитячої книги. Виступ маленьких читачів.

25.04

1-4 класи

 

«Свято книги»

1.         За всі віки життя на цій землі

           Знання і досвід, мрії променисті

           Зібрало людство у книжки малі

           І берегли їх свято й урочисто.

2.           У книгах тих записано усе,

             Що людське серце болем наповняло.

             І те, що радість сонячну несе,

             Що на заваді розвитку стояло.

3.         Шалені успіхи і радість, відкриття,

            Важкі невдачі, біль утрат і зраду.

            З прадавньої пори і так усе життя

            До книжки йшла людина на пораду.

4.         Бо книга – вчитель, добрий друг вона,

            Завжди порадить щиро допоможе.

            В ній людства мудрість зібрана земна,

            Тому вона – усе на світі може!

5.         Це знань могутнє й чисте джерело,

            Що не міліє – повниться з роками!

            І як би там людині не було,

            А мудра книжка завжди поруч з нами.

6.          В часи тривог і в зоряні часи,

            Коли від щастя хочеться літати

           Як промінь світла, книгу в світ неси,

            Щоб мудрість в серці й світлий розум мати.

7. А й справді, книжка вчить, як на світі жить, а хто багато читає, той багато знає. Адже у книжках зібрані всі надбання людства за цілі тисячоліття, а це – неабиякі знання.

8. Колись давно, багато тисячоліть тому, у людей не було книжок. Але люди завжди були допитливі, мали живий розум, вони упродовж усього життя на землі робили певні відкриття і хотіли поділитися ними з найближчими людьми, тому свої знання, вміння і навички усно і практично передавали з покоління в покоління, щоб легше було жити в цьому світі.

9. Свої знання, певні події треба було якось зберегти, але ж як? От люди й почали робити перші зображення своєї думки в малюнках. Вони малювали палички, щоб запам’ятати кількість прожитих днів, креслили на піску, на глині. Так колись біля широкої ріки люди позначали дні, та ось навесні розлилась велика повінь і затопила береги й те, що зобразили люди. А коли вода пішла, то нічого не лишилося. Прийшли люди на берег, а їхні записи вода стерла. От і дістала широка ріка свою назву – Дністер, тому що записані ними дні – стер.

10. Тому якось так треба було писати, щоб не стиралися ті записи, і люди придумали кращий спосіб. Вони почали видряпувати свої записи на камінні, але ж якою складною була така робота! Та все ж такі зображення збереглися до сьогодні – це наскальні малюнки, які пережили багато тисячоліть і донесли інформацію тих далеких людей до наших днів.

11. Та згодом у людей з’явилося так багато знань, що їх треба було увіковічнити, щоб не розгубити, а знання, ці потрібні були. Так з’явилася писемність. Але не одночасно в усіх народів, а в кожного народу – на певному етапі свого розвитку. Вона була ознакою високої культури народу. Виникла писемність в найдавніших цивілізаціях Сходу ще за 2500 років до нової ери у вигляді малюнкових знаків.

12. Найдавніші словесні і складові системи з’явилися приблизно у ті самі часи. А раз винайшли люди символи, то потрібно було їх на чомусь записувати. Тому наші предки винайшли такий спосіб. Вони покривали дерев’яні дощечки воском і на них загостреною паличкою наносили своє письмо. Такий вигляд мали перші книги. Потім люди здогадалися записувати свої повідомлення на глиняних табличках, які сушили на сонці, а потім випікали, щоб вони затверділи і довше зберігалися

13. Так у третьому столітті до нашої ери з’явився пергамент. Це оброблена вичинена шкіра телят або козенят. Писати на ньому можна було з обох боків фарбами, які стиралися, тому писати на пергаменті можна було кілька разів. І от у другому столітті до нашої ери з’явилася перша книга в Малій Азії у місті Пергамі. Через те і матеріал, на якому писали книжки, так почали називати – пергамент. Така книжка була зручною і легкою, але надзвичайно дорогою. Її ціна прирівнювалася до ціни за велику ділянку землі разом із забудовою.

14. Та й книжка була писана, а не друкована, як зараз, її писали вправні писці-умільці очеретяними паличками з роздвоєним кінчиком. Характерно, що першу велику букву писали червоною фарбою, а решту – чорною. Через дорожнечу книжка не могла прийти до всіх людей. Тому люди весь час думали з якого матеріалу можна зробити дешевшу книжку, щоб вона стала доступною для усіх?

15. Та от на берегах повноводних річок в Африці у болотах росла дуже поширена рослина – папірус. Її використовували на будівництві. Якось чоловік лагодив хату і розрізав стеблину папірусу, витяг серцевину і поклав на сонці. Рослина висохла і перетворилась на суху стрічку, на якій можна було писати, бо вона вбирала фарбу. Так виник новий матеріал для письма. Тонкі смужки папірусу склеювали у довгі сувої соком цієї ж рослини, який вичавлювали під тиском, прикріплювали до палиці і скручували. Такий вигляд мала нова книжка на папірусі. Така книжка була теж дорогою.

16. Та й довго така книжка не могла зберігатися, тому що цей матеріал кришився, із часом розсипався. Тож, що вигадати таке, щоб було легке, довговічне, біленьке? І от у Китаї спробували писати на шовку. Але на ньому можна було писати лише з одного боку тонким пензликом. Така книжка теж не була зручною. Словом, у кожного народу своя історія виникнення книжки.

17. От перші слов’янські пам’ятки писемності мали вигляд берестяних грамот. Для виготовлення берестяних грамот кору берести кип’ятили, потім зшкрябували внутрішні шари і вирівнювали краї. Букви видряпували гострим залізним або кістяним стержнем, що звався – писалом. Грамота складалася письмом догори.

18. Та найбільшою подією був винахід паперу. Його винайшли у Китаї. Перше згадування про нього належить до 12 року нашої ери, а вже у 76 році папір застосовувався для виготовлення книжок. У 105 році нашої ери китаєць Цань Лунь навчився виготовляти папір з кори дуба, прядива (конопель) і ганчір’я.

19. У тринадцятому столітті і в Європі навчилися виготовляти папір, і з того часу почався розквіт книги. А потім у XV столітті запрацював перший друкарський верстат майстра Йогана Гутенберга. І з того часу все швидше і швидше почали з’являтися на світ книжки, їх ставало все більше та більше, вони були красивими і цікавими.

20. З’являлися нові друкарні, які вдосконалювали друкарську техніку, робили нові відкриття. Так, у Москві Іван Федоров і Петро Мстиславець у квітні 1563 року почали друкувати першу книгу «Апостол». Потім Іван Федоров переїхав до Львова і там друкував свої книжки. Серед них був перший буквар. Першодрукаря з вдячністю згадують люди за те, що він сіяв духовне насіння по світу і давав людям духовну поживу для розуму і серця. Тому на його могилі викарбувані слова: «Друкар книг, перед тим небачених». А більше про історію книги можна дізнатися в музеї книги у Києві, який знаходиться в Києво-Печерській лаврі.

21.             Ось так книжки з’являлися на світ,

                Цікавий шлях пройшли вони віками.

                Пролинуло земних багато тисяч літ,

                Як книжка опинилась перед нами.

22.              Така, як зараз на столі лежить.

                Легка, красива, звична, паперова.

                А час нестримно в космосі летить,

                І щось мінятись, певно, буде знову.

23.              Комп’ютерний настав нестримний час,

                Прогрес такий, що годі і встигати.

                І щось, звичайно, зміниться для нас,

                Але не зможе людство не читати.

24.              Можливо, книжка змінить власний вид,

                Сторінки не стиратимуться вічно.

                Та поки на землі живе наш людський рід,

                То й книжка буде жити – це логічно.

Вистава «Нечитайло»

Стас (Нечитайло). Ой, і знову та книжка, де вона взялася на мою голову? І чого я такий нещасний? Треба було мені народитися ще до того, як винайшли ті книжки. От тоді було добре! Ніхто дітей не змушував читати, ніхто не заставляв уроки вчити… Бігай собі, гуляй з раннього ранку до пізнього вечора, і ніхто не кричав: «Читай! Вчи уроки!». От щасливчики ті, хто народилися тисячі років тому – свобода була, воля. Бігай собі, як вітер у чистому полі, і ніяких книжок, ніяких уроків… А то просто жити не дають з тими книжками…

Віта. Ти хто? Чого голосиш на цілий двір?

Стас. Та хто-хто… Я вже свого справжнього імені не пам’ятаю, лише прізвисько, яким мене всі називають. Нечитайло я. Ось хто. І нехай собі так кажуть, бо я і справді не люблю читати, ненавиджу книжок, від них лише голова болить і все. І нащо їх придумали тільки?

Віта. Нечитайло… Оце так! Треба ж такому статися! Як ти до цього дожився, щоб такого гарного хлопця і погано так називали.

Стас. А, не люблю я книжок. Нащо вони? Про все, що треба знати, я й так знаю, а більше мені й не треба знати, а то: «Читай! Пиши! Вчи! Читай! Читай!». А я не хочу! Не хочу і не буду! Отак.

Віта. Нечитайло… Це ж, мабуть, тебе Стасиком спочатку звали, чи не так? А тепер – Нечитайло. Погано, що таке прізвисько дали… Та все ж чого ти так настроєний проти книжок? Адже народна мудрість каже: «Читати – багато знати». І це свята правда. Хіба не так?

Стас. Ну нащо мені так багато знати? Для чого? Хіба людина може все на світі знати?

Віта. Звичайно ні, але треба прагнути знати більше, бо ж «наука в ліс не веде, а з лісу – виводить». «Чим більше людина знає, тим мудріша стає». А книжка якраз і допомагає в цьому. Так що ти подумай над цим.

Стас. Не хочу і не буду! Я вже казав: не хочу і не буду!

Інга. А я знаю, як з цим лихом впоратися. Сказати?

Віта. Скажи, треба ж якось допомогти хлопцеві, зовсім пропадає…

Інга. Можна його відправити в минулий час, коли люди ще неписьменні були. Коли вони щоденною важкою працею з ранку до ночі здобували собі їжу, одяг, шукали захисту над головою, вмирали від холоду, страшних хвороб. Ну як?

Віта. Ні, думаю, що це надто жорстоко, адже він ще дитина і не справиться з такою ситуацією, він же не пристосований до такого життя. Може щось краще є. Є ще якийсь варіант?

Інга. Що ж, можна його на кілька днів у ліс відправити, хай набігається без їжі, без житла, страху натерпиться, може порозумнішає…

Віта. Ну що, Нечитайле, хочеш туди, де немає книжок?

Стас. Звісно! З радістю!

Інга. Тоді відправляйся!

Віта. Не знаю я, що станеться з Нечитайлом, але вірю, що це йому допоможе. Недарма народ каже, що у Землі супутник – Місяць, а у людини – книжка.

Ігор. А воно й справді так. Адже улюблену книжку люди завжди беруть із собою у далекі мандри, бо вона зігріває людину своїм теплом, мудрими порадами, щирістю. Бо ж «книга – твій друг, без неї, як без рук».

Вася. А на війні, як ішли у бій, то на грудях деякі бійці тримали улюблену книжку. Одного бійця така книга від смерті врятувала, бо куля в неї попала, пробила наскрізь, бійця поранила, а от у серце не втрапила. Так він, ту книжку ще більше полюбив, бо вона йому стала оберегом. От які чудеса трапляються.

Ігор. То як же книжку не любити, коли вона і навчає, і допомагає, і радить, і бажання виконує. Та все на світі – з книги людина бере. Хороша книга яскравіша за зірку. З книжкою не буває скучно, вона завжди розрадить і звеселить.

Вася. Книга – кому розвага, а кому – навчання.

Ігор. А що ти маєш на увазі?

Вася. Та те, що наші підручники – теж книги, але вони створені не для розваги, а для навчання і в кожного учня завжди під рукою, тому називаються – підручники. Вони діляться з нами своїми знаннями. Роблять дітей тямущими, розумними. З книгою подружишся – розуму наберешся. От ми зі своїх підручників з року в рік розуму набираємося.

Віта. Правильно. Книга створена для людей, і кожен бере з неї те, що йому потрібно. Бо ж книга для розуму, що теплий дощик для посівів.

Інга. Ми багато знаємо, бо читаємо щодня, а от що з нашим Нечитайлом? Де то він зараз пропадає, може вже нагулявся, то заберемо його додому, а?

Тари-бари-розтабари, розтупіться, чорні хмари, сонечко сюди впустіть, Нечитайла принесіть.

Діана.    Ось ваш хлопець непутящий,

                Нечитайло ваш ледащий.

                Думав вік без книг прожити.

               Довелось його провчити.

Даша.   У минуле завели,

               Де ще книги не знайшли.

               Жив в печері кам’яній

                І ховався він у ній.

Діана.     Тож не все було так тихо,

               Там зазнав він горя й лиха.

               Сам свій голод тамував.

              Корінці в землі шукав.

Даша.   Був голодний більш, як ситий,

              Звірами не раз побитий.

              Його страх такий скував,

              Що хлопчина – не гуляв.

Діана.   А від звірів все ховався,

               Дуже хлопець налякався.

               Ще й від холоду дрижав,

               Аж додому забажав.

Даша.    А від страху неземного

              Зрозумів – книжки для чого.

             Він тепер усім поклявся,

             Що уже за розум взявся.

Стас. Ой, нічого не питайте…

          Краще книжку, книжку дайте!

           Був я дуже необачний.

          Я не знав. що там так лячно.

          Люди ті ще зовсім темні,

          Зовсім, зовсім неписьменні.

          У страху живуть, страждають,

          Нічогісінько не знають.

          Нічогісінько не вміють,

          Про добробут тільки мріють.

          Ні, не хочу я так жити.

          Краще буду вчитись, вчити

          І писати, і читати,

          Розум буду розвивати.

Інга. Тепер ти зрозумів для чого книжки людям?

Стас. Так, з них люди дізнаються про все на світі, книжки розвивають людей, допомагають їм своє життя зробити кращим, світлим. Я зрозумів, що люди йшли до книжки тисячі довгих років, щоб зібрати і записати в них усі свої досягнення, винаходи, традиції, щоб життя своє зробити кращим. Я зрозумів, яку силу має книга. А тому тепер буду читати, вчитися, бо вчення – це світло. А книга – це ключ до знань. Правду кажуть, що золото добувають із землі, а знання – з книги.

Інга. Ну що ж, іноді треба страху натерпітися, щоб зрозуміти істину.

Стас. Дякую, я добре засвоїв урок. Це корисно було для мене, бо допомогло зрозуміти істину. Дякую! А вам, діти, не бажаю, того, що пережив сам. Ох і страшно було, жах!

Віта. Усе пізнається у порівнянні. От і наш Нечитайло, тобто – Стасик, теж зрозумів, яку силу має книжка, А тепер його вже не хочеться називати Нечитайлом, він знову для всіх нас – Стасик. Все добре, що добре закінчується.

Інга. У книги люди, наче бджоли в соти, 

Знесли духовний, чародійний мед. 

Сліпцеві очі ним потри, і в миг 

Побачить сонце й голубі висоти, 

Відчує мислі найстрімкіших літ. 

Збагне людські страждання і турботи, 

Поможе іншим темряву збороти, 

Рвучи з очей пов”язки чорних лент! 

Вася. Благословенна та ясна година, 

Коли Буквар до рук бере дитина, 

Коли читає „Кобзаря” юнак, 

Коли Франка „огромнії сонети” 

Підносять дух, коли говорять Гете, 

Шекспір, Міцкевич, Лермонтов, Бальзак.

Віта. Найвірніша з друзів – книжка рідна, мила.

Наша в ній надія, в ній і наша сила.

Слався, величайся, зіркою з гори,

Українська книжко, серед дітвори!

Із святом вас, друзі! Із святом книги!

«Книжок на цілім світі є багато»

1. А хто може сказати, скільки на світі є книжок? А ніхто, їх кількості вже не знає, бо так їх багато.Є художні книжки, у яких розповідається про людські історії життя. Є наукові, у яких описані винаходи і досягнення науки. А хто знає, які ще є книжки?

2. Є багато підручників, за якими діти вчаться. Є історичні книжки, у яких записана історія народів, є пригодницькі.

3. Є науково-фантастичні книжки, тобто ті, у яких йдеться про мрії людей. Але цікаво те, що спочатку з’являється така книжка, а буває, що згодом, через певний час ця мрія стає реальністю. І виходить, що автор вгадав цю подію.

4. А ще є енциклопедії найрізноманітніші для дорослих і дітей. У них коротка інформація про все на світі. Енциклопедію і читають по-іншому, не так як художню книжку, а вибирають те, що людину цікавить на даний час. Буває, з самого початку, а хочеш – з кінця чи з середини. Це надзвичайно цікаві книжки, багаті на ілюстрації, малюнки. фотографії.

5. Є книжки для дорослих, а є спеціально для дітей. Вони відрізняються за формою і за змістом, а також за оформленням. бо книжки для дітей завжди яскраві, з малюнками, гарно ілюстровані. щоб дітям було цікаво читати.

6. А ще є багато різних словників, які допомагають вчитися. Це всім нам відомий орфографічний словник, який розкаже, як правильно писати слова. А ще фразеологічний словник є. Він вчить правильно будувати речення і правильно вживати потрібні слова в тексті.

7. А ще є словники синонімів, словники антонімів. У них теж слід частенько заглядати, щоб збагачувати і розвивати свою мову.

8. Є ще словники, за допомогою яких ми вивчаємо іноземну мову. Це українсько-англійський, українсько-польський і так далі. Словом, на всіх мовах, адже мов на землі є дуже багато, а щоб порозумітися з різними народами, треба знати багато мов. Чим більше мов знає людина, тим вона освіченіша. бо знає не тільки мову, але й культуру та історію тих народів.

9. А ще є словник слів іншомовного походження. Народи на землі дуже тісно пов’язані між собою, а тому слова з однієї мови часто переходять в іншу і вже сприймаються людьми як рідні, хоч за походженням вони можуть бути французькі, німецькі, італійські, англійські, російські. А з нашої мови слова переходять теж до інших народів. Тому й потрібні такі словники.

10. А ще ви забули сказати про тлумачний словник. який дає пояснення словам, тобто тлумачить їхній зміст. Це дуже важливий словник, бо пояснює значення слова. Бо щоб правильно вживати слово, треба розуміти його значення

1.         Книжок на цілім світі є багато,

             І кожна щось розкаже нам.

             І от сьогодні в наше свято –

             Складемо шану всім книжкам!

2.          Книжки у світі різні є,

               І в кожної ім’я СВОЄ.

               А люди всі книжки читають,

               Тому і розум світлий МАЮТЬ.

3.           За розмірами є тоненькі.

              Малі, великі і ТОВСТЕНЬКІ.

              Гіганти і мікроскопічні,

              Прозові є і ПОЕТИЧНІ.

4.           Всі на Землі книжки чудові,

              Є історичні й НАУКОВІ,

               Поради є в книжках практичні.

              Книжки бувають – ФАНТАСТИЧНІ.

5.           З малюнками є і без них,

               Й такі, що викликають СМІХ.

               Бувають енциклопедичні,

               Є з нотами книжки – МУЗИЧНІ.

6.            В книжках казки й оповідання

               І різні для дітей ЗАВДАННЯ.

               Книжки-розгортки є і звичні,

               А в них малюнки СИМПАТИЧНІ.

7.            Усякі є, а як інакше?

               Є для дорослих, є – ДИТЯЧІ.

               Про радість є й про горе-лихо,

               Є для навчання, є – для ВТІХИ.

8.            Їх для людей – силенна сила,

               Аби читати їх ХОТІЛА!

              Якщо дитина їх читає,

               Вона уже багато ЗНАЄ,

              Чи ж перечислим їх таки?

9.           Бо ж є ще різні СЛОВНИКИ.

              Тлумачні, фразеологічні,

              Є словники ОРФОГРАФІЧНІ.

              Математичні, тематичні,

              Фізичні є та ЮРИДИЧНІ.

10.         Літературні є чудові,

              Є історичні, ДОВІДКОВІ.

              І кожний з них такий багатий,

              Щоб більше нам з тобою ЗНАТИ.

1.      І знов у мандри запросять вас книги

          В далекі часи, в дивовижні країни.

          Відкриються вам таємниці великі,

          Знайдете ви справді безцінні перлини.

2.       Нехай не минає вас байка чи казка,

          Хай міфи і вірші у душу вам линуть.

          Та тільки уважно читайте будь ласка,

           Тоді лиш почуєте слово нетлінне.

3.        І мудрі поради, і жарти дотепні,

          Й думки, що летять крізь кордони та мури –

          Усе, чим приваблює світ цей безмежний,

          Усе, що дарує світ літератури.

4.        Ми всі вчимося залюбки,

  

Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz