Усе найкраще, що є на землі, починається з сім’ї. Без неї, як без природи, людство обійтися не  може. Мамина ласка, бабусина доброта, дідусева мудрість, тепло хатнього затишку в колі рідних на все життя залишають глибокий слід у душі та серці кожної дитини. Українська сім’я  є першою школою національного виховання, світлицею моральних чеснот, формування пошани до рідної мови, народних звичаїв.

З перших днів появи дитини на світ сім’я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, у домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки й діяльності.

Ефективність виховання дітей у сім’ї залежить від її непорушного авторитету, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов’язку їх виховання, материнському покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у створені та захисті домашнього вогнища, забезпеченні на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя.

Сім’я та сімейні цінності відіграють основну роль у вихованні й становленні дитини. До сімейних цінностей в першу чергу відносяться любов, взаєморозуміння, підтримка та повага один до одного. Завдання батьків — створити навколо дитини атмосферу любові й тепла, закласти в основу її майбутнього життя максимум корисного, світлого й доброго.

Насильство (жорстоке поводження) завдає дитині тяжких травм, які мають згубні наслідки для її подальшого фізичного та психічного здоров’я.

Як вибудувати бесіду з дитиною

1. Поясніть дитині, що немає нічого страшного в тому, що вона не знає відповіді на те чи інше запитання; вона не повинна відчувати за це провину.

2. Запропонуйте їй перепитати те, що незрозуміло, або пояснити, що ви мали на увазі.

3. Поясніть, що ви можете повторювати запитання для того, щоб краще зрозуміти її думку (а не через те, що ви їй не довіряєте).

4. Скажіть дитині, що вона має виправити вас, якщо ви сказали щось не так або неправильно зрозуміли її слова.

5. Спілкуйтеся з дитиною так, нібито вперше чуєте про ситуацію, яка трапилася: більше слухайте, не закінчуйте відповіді за неї, співчувайте.

6. Дозвольте дитині описувати те, що сталося, її власною мовою, адже дитина може не вміти висловлюватися по-іншому.

Отже, коли дитина розповідає вам про насильство або ви запитуєте її про його факти:

Ставтеся до дитини серйозно. Покажіть, що ви їй повністю вірите і що в разі, коли насильство мало місце, вона не винна в тому, що сталося.

Запитуйте якомога м’якше. Наприклад: «Чи правильно я розумію, що тобі зробили боляче? Розкажи, будь ласка, як це сталося. Покажи, де в тебе болить/боліло?»

Відео: Сімейне виховання - https://youtu.be/227XZF-wLHY